¬ ≥м'¤ ќтц¤, ≥ —ина, ≥ —в¤того ƒуха, Ѕога, славленого в “ройц≥. Ќехай станетьс¤ на в≥копомну пам'¤ть та славу «апорозького в≥йська ≥ всього народу малорос≥йського. ƒивний ≥ невгадний у дол¤х своњх Ѕог, милосердний ≥ довготерпеливий, праведний у покарах ¤к завжди в≥д початку видимого сього св≥ту, вивищуЇ на праведн≥м м≥рил≥ свого правосудд¤ одн≥ держави, а ≥нш≥ за гр≥хи та беззаконн¤ смир¤Ї; одн≥ у¤рмлюЇ, ≥нш≥ зв≥льн¤Ї; одн≥ п≥дносить, ≥нш≥ скидаЇ дол≥. “ак ≥ народ бойовий стародавн≥й козацький, ¤кий ран≥ше називавс¤ козарський, спершу був п≥днесений безсмертною славою, просторим волод≥нн¤м та рицарськими в≥двагами, ¤кими не т≥льки довколишн≥м народам, а й сам≥й —х≥дн≥й держав≥ був страшний на мор≥ й на земл≥, ≥ то так далеко, що ц≥сар сх≥дний, бажаючи його соб≥ дов≥чно примирити, з'Їднував подружн≥м союзом синов≥ своЇму каганову дочку , тобто, кн¤з¤ козарського. ѕот≥м, славлений у вишн≥х, той таки праведний судд¤ Ѕог через примножен≥ неправди й беззаконн¤, покаравши численними карами той козацький народ, знизив, змирив ≥ ледве не в≥чною руњною скинув дол≥, нарешт≥ в≥йськовою зброЇю ѕольськ≥й держав≥ п≥ддав через Ѕолеслава ’ороброго та —тефана Ѕатор≥¤, корол≥в польських. ≤ хоч недов≥домий ≥ пост≥йний у правосудд≥ своњм Ѕог, караючи, покарав р≥дних наших предк≥в незчисленними т¤гар¤ми, однак, не до к≥нц¤ прогн≥вл¤ючись ≥ дов≥ку не ворогуючи, а бажаючи вивести згаданий козацький народ до першопочатковоњ вол≥ ≥з п≥дт¤жного на той час польського пануванн¤, висунув ревного оборонц¤ св¤того православ'¤, стародавн≥х прав та вольностей в≥йськових ¬≥тчизни, подвижного гетьмана, славноњ пам'¤т≥

Ѕогдана ’мельницького, котрий при всесильн≥й Ѕож≥й допомоз≥, при незламному спри¤нн≥ най¤сн≥шого корол¤ його милост≥, шведського , безсмертноњ та в≥чно достойноњ пам'¤т≥  арла ƒес¤того ≥ при повн≥й п≥дтримц≥ зброњ  римськоњ держави та «апорозького в≥йська, а при своЇму добророзумному промисл≥, визволивши прац¤ми та в≥двагами з польського п≥дданства «апорозьке в≥йсько та у¤рмлений ≥ утиснений малорос≥йський народ, п≥ддавс¤ з ним добров≥льно п≥д самодержавну руку великих государ≥в, цар≥в та великих кн¤з≥в, повелител≥в росйських, спод≥ваючись, що ћосковська держава, ¤к з нами Їдинов≥рна, дотримаЇ обов'¤зк≥в своњх у договорах та статт¤х, в≥дбитих та прис¤гою стверджених ≥ в≥чно збереже «апорозьке в≥йсько та в≥льний народ малорос≥йський непорушно при правах та вольност¤х п≥д своЇю обороною. јле п≥сл¤ смерт≥ того, славноњ пам'¤т≥, гетьмана Ѕогдана ’мельницького, коли та ћосковська держава численними винайденими способами намагалас¤ надвередити ≥ до решти зруйнувати в≥йськов≥ права та вольност≥, ¤к≥ сама ж потвердила, ≥ на народ в≥льний козацький, ¤кого вона н≥коли не завойовувала, накласти нев≥льниче ¤рмо, тод≥, ск≥льки «апорозьке в≥йсько в тому терп≥ло, ст≥льки вимушене було кров'ю та в≥двагою боронити ц≥л≥сть своњх прав та вольностей, ≥ до такоњ оборони сам Ѕог помститель нахил¤в. Ќапосл≥док, коли вже оце тепер, за гетьмана, славноњ пам'¤т≥ неб≥жчика, ¤сновельможного ≤оанна ћазепи, згадана ћосковська держава, бажаючи довести св≥й лихий нам≥р до завершенн¤ ≥ в≥ддаючи злом на добро, зам≥сть уд¤чност≥ й уваги за так≥ численн≥ в≥рн≥ служби ≥ за гон≥нн¤ на них до останнього знищенн¤, кошти ≥ утрати, за незчисленн≥ в≥дваги та воЇнну криваву працю хот≥ло неодм≥нно перетворити козак≥в у регул¤рне в≥йсько, м≥ста забрати в свою область, права ≥ вольност≥ поламати, «апорозьке низове в≥йсько викоренити ≥ йменн¤ його нав≥ки згладити, чого ¤вн≥ були ≥ п≥д сей час знаки, докази й початки.

“од≥ вище згаданий, славноњ пам'¤т≥ ¤сновельможний гетьман ≤оанн ћазепа, поставивши правдою та ревн≥стю ц≥л≥сть ¬≥тчизни, прав та вольностей в≥йськових, а бажаючи щирим жаданн¤м бачити у дн≥ свого гетьманського волод≥нн¤ ≥ залишити кв≥тнучою ≥ наповненою ту ж таки ¬≥тчизну, милу мат≥р нашу, та в≥йсько «апорозьке городове й низове, п≥сл¤ смерт≥ своЇњ дл¤ в≥копомноњ пам'¤т≥ ≥мен≥ свого не лише в непорушних, але ≥ в розширених ≥ розмножених вольност¤х, в≥ддавс¤ у незламну оборону най¤сн≥шого корол¤, його милост≥, шведського  арла ƒванадц¤того, ¤кий за особливим промислом усемогутнього Ѕога вступив на ”крањну з≥ своњми в≥йськами, тим посл≥дуючи й насл≥дуючи попередника свого, славноњ пам'¤т≥ звит¤жного гетьмана Ѕогдана ’мельницького, ¤кий ≥з най¤сн≥шим шведським королем, його корол≥вськоњ величност≥ однойменним д≥дом  аролем

ƒес¤тим, погоджуючись однодумн≥стю та промислами в≥йськовими на зв≥льненн¤ ¬≥тчизни своЇњ в≥д польського тод≥шнього п≥дданства, не меншу мав пом≥ч у своњх замислах, прагнучи роз≥рвати польськ≥ сили . ≤ хоч недов≥дом≥ дол≥ Ѕож≥ так≥ ревн≥ нам≥ри неб≥жчиков≥, за приводом зв≥сноњ в≥дм≥ни воЇнноњ фортуни , не лише не зд≥йснили, але й самого тут, у Ѕендер≥, прикрили смертельним декретом, однак осирот≥ле п≥сл¤ смерт≥ свого найпершого рейментар¤ «апорозьке в≥йсько, не покидаючи прагнути бажаноњ соб≥ свободи ≥ покладаючи над≥ю на Ѕожу пом≥ч у протекц≥њ най¤сн≥шого корол¤, його милост≥, шведського, ≥ в праведн≥й наш≥й справ≥, ¤ка мала звичай тр≥умфувати, постановило на п≥дперт¤ њњ ≥ дл¤ л≥пших в≥йськових пор¤дк≥в та проводу, на сп≥льну раду генеральноњ старшини, насл≥дуючи й погоджуючись у тому з волею най¤сн≥шого протектора нашого, корол≥вськоњ величност≥ шведськоњ, вибрати соб≥ нового гетьмана, на обранн¤ ¤кого призначити терм≥н, ¤к ≥ належне тому елекц≥йному актов≥ м≥сце п≥д Ѕендером, з'Їдналос¤ на загальну –аду з кер≥вником своњм паном  ост¤нтином √орд≥Їнком, кошовим отаманом. “од≥ вс≥ загалом ≥з генеральною старшиною та послами в≥д в≥йська «апорозького та Ќизового, що лишаЇтьс¤ б≥л¤ ƒн≥пра, зн≥сшись, за давн≥ми звича¤ми та за в≥йськовими правами, вибрали соб≥ в≥льними голосами одноголосне гетьманом його мил≥сть пана ѕилипа ќрлика, достойного т≥Їњ гетьманськоњ чест≥, п≥д сей важкий час спроможного той гетьманський ур¤д двигати, управл¤ти ≥ при Ѕож≥й помоч≥ ≥ при протекц≥њ най¤сн≥шоњ корол≥вськоњ величност≥ шведськоњ дбати ≥ радити в ≥нтересах ¬≥тчизни малорос≥йськоњ. ј оск≥льки колишн≥ гетьмани «апорозького в≥йська, лишаючись п≥д московськими самодержц¤ми, осм≥лювалис¤ присвоювати соб≥ над слушн≥сть ≥ право самодержавну владу, ¤кою були значно надвередили давн≥ пор¤дки, права та вольност≥ в≥йськов≥ не без всенародного ут¤женн¤, отож ми, генеральна старшина тут присутн¤, ≥ ми, отаман кошовий ≥з «апорозьким в≥йськом, запоб≥гаючи надал≥ такому безправству найб≥льше п≥д сей дл¤ того д≥ла виг≥дний час, коли «апорозьке в≥йсько вдалос¤ п≥д протекц≥ю най¤сн≥шоњ корол≥вськоњ величност≥ шведськоњ ≥ тепер њњ кр≥пко й непорушне тримаЇтьс¤ не дл¤ чого ≥ншого, т≥льки дл¤ поправи й п≥дн¤тт¤ впалих своњх прав та вольностей в≥йськових, домовилис¤ ≥ постановили з ¤сновельможним його мил≥стю паном ѕилипом ќрликом, нововибраним гетьманом, аби не т≥льки його вельможн≥сть при щасливому своЇму гетьманському волод≥нн≥, непорушне дотримував ус≥х тих, що тут ≥дуть написан≥, пункт≥в, договор≥в та постанов, собою попр¤с¤жених, а також, щоб вони були дотриман≥ ≥ збережен≥ неодм≥нно ≥ за ≥нших, що будуть пот≥м, гетьман≥в. ¬они мають у соб≥ таке.

ќск≥льки м≥ж трьома богословськими доброд≥йност¤ми перша е в≥ра, тож у першому сьому пункт≥ належить почати д≥ло про св¤ту православну в≥ру сх≥дного спов≥данн¤, ¤кою раз звит¤жний козацький народ був просв≥чений у столиц≥ апостольськ≥й константинопольськ≥й ще за волод≥нн¤ козарських каган≥в, так ≥ тепер, триваючи в н≥й непорушне, не хитавс¤ н≥коли жодним ≥нов≥р'¤м . ≤ не таЇмниц¤ се, що славноњ пам'¤т≥ гетьман Ѕогдан ’мельницький ≥з «апорозьким в≥йськом н≥ на що ≥нше, а т≥льки за в≥йськов≥ права й вольност≥ п≥дн¤вс¤ ≥ почав праведну в≥йну супроти –≥ч≥ ѕосполитоњ польськоњ, а в першу чергу за св¤ту православну в≥ру, ¤ка вс≥л¤кими ут¤женн¤ми була присилувана в≥д польськоњ влади до ун≥њ з римським костелом, ≥ н≥ дл¤ чого ≥ншого добров≥льно п≥ддавс¤ ≥з тим «апорозьким в≥йськом та народом малорос≥йським у протекц≥ю ћосковськоњ держави, а т≥льки задл¤ православноњ однов≥рност≥. „ерез се тепер≥шн≥й нововибраний гетьман, коли √осподь Ѕог, кр≥пкий та сильний у бран¤х, пособить щасливою зброЇю най¤сн≥шому королев≥, його милост≥, шведському зв≥льнити ¬≥тчизну нашу ћалу –ос≥ю в≥д нев≥льничого московського ¤рма, маЇ й повинен буде у першу чергу дбати та м≥цно поставати, аби жодне ≥ншов≥р'¤ до ћалоњ –ос≥њ, ¬≥тчизни нашоњ, не було запроваджено, а коли десь, чи таЇмно, а чи ¤вно могло ви¤витис¤, тод≥ владою своЇю маЇ його викор≥нювати, не допускатиме пропов≥дуватис¤ ≥ розширюватис¤ йому, ≥ншов≥рц¤м сп≥вжитт¤ на ”крањн≥, а найб≥льше лихов≥рност≥ жид≥вськ≥й, не давати дозволу ≥ на те класти все дбанн¤, щоб була утверджена в≥чно Їдина в≥ра православна сх≥дного спов≥данн¤ п≥д послушенством св¤т≥йшого апостольського трону константи нопольського з примноженн¤м хвали Ѕожоњ, св¤тих церков, а ≥з навчанн¤м у в≥льних науках малорос≥йських син≥в розшир¤лас¤ ≥, наче крин у терн≥, процв≥тала пом≥ж навколишн≥х ≥ншов≥рних держав. ј дл¤ б≥льшоњ поваги першоначального в ћал≥й –ос≥њ митрополичого престолу кињвського ≥ дл¤ кращого управл≥нн¤ духовних справ, маЇ той таки ¤сновельможий гетьман п≥сл¤ зв≥льненн¤ ним ¬≥тчизни в≥д московського ≥га справити в апостольськ≥й константинопольськ≥й столиц≥ перв≥сну екзаршу владу , щоб через те поновилис¤ поданн¤ ≥ син≥вське послушенство згаданому апостольському константинопольському трону, в≥д ¤кого Ївангельською пропов≥ддю маЇ бути просв≥чена ≥ зм≥цнена у св¤т≥й католицьк≥й в≥р≥.

II як кожна держава складаЇтьс¤ ≥ стверджуЇтьс¤ непорушною ц≥л≥стю кордон≥в, так ≥ ћала –ос≥¤, ¬≥тчизна наша, щоб у своњх кордонах, стверджених пактами в≥д –≥ч≥ ѕосполитоњ польськоњ ≥ в≥д ћосковськоњ держави передус≥м у тому: ¤к≥ в≥д≥йшли по р≥ку —луч за гетьманства, славноњ пам'¤т≥, Ѕогдана ’мельницького були в≥дступлен≥, в≥чно в≥ддан≥ й пактами укр≥плен≥ в≥д –≥ч≥ ѕосполитоњ польськоњ в гетьманську область, не були насильно зм≥нен≥ й порушен≥ - маЇ про те ¤сновельможний гетьман старатис¤ при трактатах най¤сн≥шого корол¤, його милост≥, шведського ≥ кр≥пко, ск≥льки Ѕог сили пошле, поставати, де належатиме, а передус≥м писати про се до най¤сн≥шого маЇстату його корол≥вськоњ величност≥, шведськоњ, ¤к оборонц¤ ≥ протектора нашого, щоб його величн≥сть не допускав н≥кому не т≥льки прав та вольностей, але й в≥йськових кордон≥в пошкоджувати й соб≥ привласнювати. Ќад те маЇ той таки ¤сновельможний гетьман п≥сл¤ зак≥нченн¤, дай Ѕоже, щасливоњ в≥йни впросити в корол≥вськоњ величност≥ шведськоњ такого трактату, щоб його величн≥сть та його спадкоЇмц≥, най¤сн≥ш≥ корол≥ шведськ≥ титулувалис¤ пост≥йними протекторами ”крањни ≥ залишалис¤ такими на д≥л≥ дл¤ б≥льшоњ кр≥пост≥ ¬≥тчизни нашоњ ≥ дл¤ збереженн¤ њњ ц≥лост≥ в наданих правах та кордонах. “акож ≥ про те маЇ писати ¤сновельможний гетьман до най¤сн≥шого корол≥вського маЇстату, щоб у трактатах його величност≥ з ћосковською державою було й таке викладене, щоб ¤к нев≥льник≥в наших, ¤к≥ зараз у ћосковськ≥й держав≥ перебувають, було нам в≥льно повернено п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни, так ≥ винагороджено ≥ слушно поповнено вс≥ починен≥ в≥д ћосковськоњ держави у тепер≥шню в≥йну на ”крањн≥ шкоди. ј особливо про те просити ≥ дбати маЇ в най¤сн≥шоњ корол≥вськоњ величност≥, щоб було вс≥х зв≥льнено ≥ до нас повернено наших нев≥льник≥в, ¤к≥ залишаютьс¤ в держав≥ його ж величност≥.

III ќск≥льки нам завжди потр≥бна сус≥дська при¤знь  римськоњ держави, в≥д ¤коњ не раз зас¤гало допомоги «апорозьке в≥йсько дл¤ своЇњ оборони, тож, ск≥льки п≥д сей час буде можливо, маЇ ¤сновельможний гетьман ≥з най¤сн≥шим ханом, його мил≥стю, кримським дбати через посл≥в про в≥дновленн¤ давнього з  римською державою братерства, в≥йськовоњ колегац≥њ та п≥дтвердженн¤ пост≥йноњ при¤зн≥, на ¤ку огл¤даючись, довколишн≥ держави не наважувалис¤ б бажати у¤рмленн¤ соб≥ ”крањни ≥ њњ будь у чому насильствувати. ј п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни, коли √осподь Ѕог поспри¤Ї, при бажаному ≥ задов≥льному дл¤ нас мир≥, новообраному гетьманов≥ ос≥сти у своњй резиденц≥њ, а по тому кр≥пко й невсипуще стерегти того. ћаЇ в≥н бути зобов'¤заний посадою свого ур¤ду, аби н≥ в чому при¤зн≥ й побратимства з  римською державою не порушували свав≥льн≥ легковажн≥ люди з нашого боку,¤к≥ звикли розривати й руйнувати не т≥льки сус≥дську згоду та при¤знь, але й мирн≥ союзи.

IV «апорозьке низове в≥йсько, ¤к заслужило соб≥ безсмертну славу численними рицарськими в≥двагами на мор≥ ≥ на земл≥, так не меншими було збагачено дл¤ сп≥льного свого пожитку та промисл≥в наданн¤ми, але коли ћосковська держава, винаход¤чи вс≥л¤к≥ способи дл¤ утисненн¤ та знишенн¤ його, побудувала на њхн≥х власних в≥йськових грунтах та уг≥дд¤х чи городи —амарськ≥, чи фортец≥ на ƒн≥пр≥ тим бажаючи тому «апорозькому в≥йську низовому учинити перешкоду в рибних та зв≥риних промислах, створило праволомство ≥ пригн≥ченн¤. Ќарешт≥ в≥йськове гн≥здо «апорозьку —≥ч розорило в≥йськовим наступом . ќтож, п≥сл¤ щасливого, дай Ѕоже, зак≥нченн¤ в≥йни (коли тепер «апорозьке в≥йсько не очистить грунт≥в своњх ≥ ƒн≥пра од московського насильства ≥ себе не задовольнить) маЇ ¤сновельможний гетьман при трактуванн≥ най¤сн≥шого корол¤, його милост≥, шведського з ћосковською державою про мир дбати про те, щоб ƒн≥про в≥д городк≥в та фортець московських, так ≥ грунти в≥йськов≥ було очищено в≥д московськоњ посес≥њ ≥ до перв≥сноњ област≥ «апорозького в≥йська повернено, де надал≥ не т≥льки не маЇ ¤сновельможний гетьман ан≥ фортець будувати, ан≥ город≥в фундувати, ан≥ слоб≥д осаджувати ≥ в будь ¤кий спос≥б т≥ в≥йськов≥ уг≥дд¤ пустошити, але й буде зобов'¤заний до њхньоњ оборони чинити вс≥л¤ку пом≥ч «апорозькому низовому в≥йську.

V √ород “ерехтемир≥в, оск≥льки здавна до «апорозького низового в≥йська належав ≥ називавс¤ його шпиталем, хай ≥ тепер отож п≥сл¤ зв≥льненн¤, дай Ѕоже, ¬≥тчизни в≥д московського п≥дданства, маЇ ¤сновельможний гетьман те м≥сто повернути «апорозькому низовому в≥йську з ус≥ма уг≥дд¤ми й перевозами на ƒн≥пр≥, що там Ї, побудувати в ньому шпиталь дл¤ старих зубож≥лих ≥ ранами покал≥чених козак≥в в≥йськовим коштом ≥ з нього маЇ бути њм харч та одежа, промисел. “акож ƒн≥про увесь згори в≥д ѕереволочноњ вниз, перев≥з ѕереволочанський ≥ саме м≥сто ѕереволочну з м≥стом  еребердою, ≥ р≥ка ¬орскло ≥з млинами, ¤к≥ Ї в ѕолтавському полку, ≥ козацьку фортецю ≥з належним до нењ, маЇ ¤сновельможний гетьман, а по ньому наступн≥ насл≥дники того гетьманського ур¤ду зберегти при «апорозькому в≥йську, зг≥дно давн≥х прав та прив≥лењв, н≥кому з духовноњ ≥ св≥тськоњ влади не допускаючи ≥ не дозвол¤ючи забивати й будувати там, на ƒн≥пр≥, в≥д ѕереволочноњ Їз≥в , заводити став≥в та ловитов рибних, особливо в пол≥ мають належати на в≥чн≥ часи р≥ки, р≥чки та вс≥л¤к≥ прикмети аж по самий ќчак≥в не до кого ≥ншого, т≥льки до низового «апорозького в≥йська.

VI  оли в самодержавних державах заховуЇтьс¤ хвалебний ≥ корисний сусп≥льному станов≥ пор¤док, той пор¤док завше, ¤к у в≥йн≥, так ≥ у мир≥ звичайно в≥дправл¤ють приватн≥ й публ≥чн≥ –ади дл¤ сп≥льного добра ¬≥тчизн≥, в ¤ких сам≥ самодержц≥ ведуть перед своЇю присутн≥стю, кладучи без заборони своЇ з≥звольненн¤ на сп≥льн≥ м≥н≥стр≥в своњх та радник≥в р≥шенн¤ та ухвалу, а чому б у в≥льн≥м народ≥ не мав би бути збережений такий добрий пор¤док, ¤кий був либонь у «апорозькому в≥йську при гетьманах перед сим неом≥нно, зг≥дно давн≥х прав та вольностей? ќднак, коли де¤к≥ «апорозького в≥йська гетьмани, привласнивши соб≥ неслушно й безправно самодержавну владу , узаконили самовладне таке право: "як хочу, так повел≥ваю!" - то через те самодержавство, невластиве гетьманському ур¤дуванню, виросли численн≥ у «апорозькому в≥йську незлагоди, розоренн¤ прав та вольностей, посполите ут¤женн¤, насильне й купне легке розкладенн¤ ур¤д≥в в≥йськових :генеральноњ старшини, полковник≥в та значного товариства. ќтож ми, генеральна старшина, кошовий отаман ≥ все «апорозьке в≥йсько домовилис¤ ≥ постановили з ¤сновельможним гетьманом при елекц≥њ його вельможност≥ таке право, ¤ке маЇ бути збережено пост≥йно у «апорозькому в≥йську: щоб у ¬≥тчизн≥ наш≥й першими радниками була генеральна старшина, ¤к за проспектом њхн≥х перв≥сних ур¤д≥в, так ≥ в установлен≥й при гетьманах резиденц≥њ. «а ними за звичайним пор¤дком сл≥дують городов≥ полковники, нехай вони будуть пошанован≥ под≥бним чином публ≥чних радник≥в. Ќад те з кожного полку мають бути до загальноњ ради генеральн≥ сов≥тники з кожного полку по одн≥й значн≥й, старовинн≥й, добророзумн≥й та заслужен≥й особ≥, вибран≥ за гетьманською згодою, ≥ з тими вс≥ма генеральними особами, полковниками й генеральними радниками маЇ радитис¤ ¤сновельможний гетьман та його наступники про ц≥л≥сть ¬≥тчизни, про й загальне добро ≥ про вс≥л¤к≥ публ≥чн≥ д≥ла, н≥чого без њхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною своЇю владою, не встановлювати ≥ до завершенн¤ не приводити. “ому тепер, при гетьманськ≥й елекц≥њ, за одноголосною вс≥х радою й ухвалою призначаЇтьс¤ три генеральн≥ в кожному роц≥ –ади, ¤к≥ мають в≥дправл¤тис¤ в гетьманськ≥й резиденц≥њ: перша на –≥здво ’ристове, друга на ¬оскрес≥нн¤ ’ристове, трет¤ на ѕокрову ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥, на ¤к≥ мають ≥ повинн≥ бути не т≥льки пани полковники з≥ своЇю старшиною та сотниками, не т≥льки з ус≥х полк≥в генеральн≥ радники, але й посли «апорозького низового в≥йська дл¤ прослуховуванн¤ ≥ р≥шень прибувати п≥сл¤ присланн¤ до себе в≥д гетьмана розпор¤дженн¤, не порушуючи аж н≥¤к призначеного терм≥ну. ј де що т≥льки буде в≥д найвельможн≥шого гетьмана запропоновано до загальноњ ради, про те вс≥м добропор¤дно, без жодного приватного свого й чужого пор¤дку, респект≥в, без душепогибноњ заздрост≥ та ворожнеч≥, зобов'¤зан≥ будуть радити ≥ так проз≥рливо, щоб не було н≥чого в тих радах до применшенн¤ гетьманськоњ чест≥, до публ≥чного ут¤женн¤ та розору ≥, не дай Ѕоже, пагуби ¬≥тчизн≥. ј коли б на т≥ вищеоголошен≥ терм≥ни дл¤ генеральноњ старшини трапилис¤ б ¤к≥сь публ≥чн≥ справи, ¤к≥ потребували б швидкого управл≥нн¤, справленн¤ та в≥дправленн¤, то ¤сновельможний гетьман матиме силу та волю, за порадою генеральноњ старшини, так≥ д≥ла управл¤ти й в≥дправл¤ти своЇю гетьманською повагою. “акож, коли ¤к≥сь листи трапл¤ютьс¤ ≥з закордонних сторонн≥х держав, ординован≥ до ¤сновельможного гетьмана, то про них маЇ оголосити його вельможн≥сть генеральн≥й старшин≥ ≥ в≥дпов≥д≥, ¤к≥ в≥дписуватимутьс¤, осв≥домлювати, не утаюючи н≥¤ких листовних кореспонденц≥й, особливо закордонних ≥ тих, ¤к≥ можуть пошкодити в≥тчизн¤н≥й ц≥лост≥ й загальному добру. ј щоб була конечна над≥¤ в секретних та публ≥чних радах м≥ж ¤сновельможним гетьманом та генеральною старшиною, з полковниками та генеральними радниками, маЇ кожен ≥з них при пос≥данн≥ свого ур¤ду виконати на в≥рн≥сть ≥ у ¬≥тчизн≥ на зичлив≥сть до рейментар¤ свого, на збереженн¤ повинностей своњх, ¤к≥ т≥льки до ур¤ду ¤когось належатимуть, формальну прис¤гу, зг≥дно кл¤тви, публ≥чно ухваленоњ. ј коли б щось було пом≥чено в ¤сновельможного гетьмана супротивного, негац≥йного, шк≥дливого правам та вольност¤м в≥йськовим, тод≥ та ж таки генеральна старшина, полковники й генеральн≥ радники матимуть силу в≥льними голосами чи то приватне, чи коли вкаже на те належна ≥ нев≥дправна потреба, на –ад≥ його вити про порушенн¤ прав та вольностей в≥тчизн¤них без применшенн¤ ≥ найменшого ушкодженн¤ високого рейментарського гонору. Ќа так≥ викази не маЇ ¤сновельможний гетьман вражатис¤ й чинити помсти, а дбатиме так≥ недоладност≥ справити. ќсобливо генеральн≥ радники, кожен ≥з них у своЇму полку, з ¤кого на дорадництво вибран≥, сильн≥ будуть разом ≥з паном полковником городовим догл¤дати пор¤дк≥в ≥ ними сп≥льною радою управл¤ти, постаючи за кривди й ут¤женн¤ людськ≥. ≤ ¤к генеральна старшина, полковники й генеральн≥ радники мають належно шанувати ¤сновельможного гетьмана, належить њм ви¤вл¤ти честь ≥ в≥ддавати в≥рне послушенство, так ≥ ¤сновельможному гетьманов≥ взаЇмно шанувати њх ≥ утримувати за товариство, а не слуг та роб≥тних п≥длеглих, не примушуючи њх навмисно дл¤ приниженн¤ ос≥б до публ≥чного неіречного упосл≥дженн¤ перед собою сто¤нн¤м, окр≥м тих випадк≥в, коли потреба викаже.

VII  оли б хто з генеральних ос≥б, полковник≥в, генеральних радник≥в, значного товариства та ≥нших в≥йськових ур¤дник≥в над т≥Їю ж черню чи то б гонор гетьманський зваживс¤ б образити, чи в ¤комусь ≥ншому д≥л≥ провинитис¤, то таких переступник≥в сам ¤сновельможний гетьман не маЇ карати своЇю приватною помстою та владою, а повинен таку справу (чи крим≥нальну, чи некрим≥нальну) здати на в≥йськовий генеральний суд, ≥ ¤кий на нього випаде нелицем≥рний ≥ нелицегл¤дний декрет, такий кожен переступник маЇ й понести.

VIII “≥њ ж генеральн≥ особи, ¤к≥ належно резидують при гетьманському боц≥, мають донести ¤сновельможному гетьману вс≥л¤к≥ в≥йськов≥ справи, ¤к≥ до чийогось чину й повинност≥ нележатимуть, ≥ в≥дбирати декларац≥њ, а не приватн≥ домов≥ слуги, ¤ких до жодних справ, допов≥дей та д≥л в≥йськових не використовувати.

IX ќск≥льки перед цим у «апорозькому в≥йську завжди бували генеральн≥ п≥дскарб≥њ, ¤к≥ зав≥дували в≥йськовим скарбом, млинами ≥ вс≥л¤ки ми до скарбу в≥йськового приходами та повинност¤ми ≥ ними з гетьманського в≥дома керували, то й тепер такий пор¤док установлюЇтьс¤ загальним договором ≥ неодм≥нно узаконюЇтьс¤, аби п≥сл¤ зв≥льненн¤, дасть Ѕог, ¬≥тчизни нашоњ з московського ¤рма був обраний увагою гетьманською ≥ з≥ загального зволенн¤ генеральний п≥дскарб≥й, людина значна ≥ заслужена, маЇтна ≥ добросов≥сна, ¤кий мав би в своЇму догл¤д≥ в≥йськовий скарб, зав≥дував млинами ≥ вс≥л¤кими в≥йськовими приходами й повертав њх на публ≥чну в≥йськову потребу з в≥домом гетьманським, а не на свою приватну. ј сам ¤сновельможний гетьман до в≥йськового скарбу й приход≥в, ¤к≥ до нього належать, не маЇ належати ≥ на св≥й персональ ний пожиток уживати , а задовольн¤тис¤ своњми оброками та приходами, ¤к≥ кладутьс¤ на булаву та його гетьманську особу, а саме: ≥ндуктою , √ад¤цьким полком, сотнею Ўептак≥вською, добрами ѕочеп≥вськими й ќболонськими та ≥ншими витратами, ¤к≥ здавна ухвалено й постановлено на ур¤д гетьманський. ј б≥льш ¤сновельможний гетьман маЇтностей, добр в≥йськових маЇ не маЇ самовладне соб≥ привласнювати та ≥ншим, менш у в≥йську заслуженим, а найб≥льше ченц¤м, попам, безд≥тним удовам,ур¤дникам посполитим ≥ в≥йськовим др≥бним слугам своњм гетьманським та особам приватним з уваги до них не роздавати . ≤ не т≥льки до боку гетьманського маЇ вибиратис¤ поприс¤жений генеральний п≥дскарб≥й дл¤ догл¤ду в≥йськового скарбу ≥, де гетьманська резиденц≥¤ утвердитьс¤, там ≥ залишатис¤, але мають бути два п≥дскарби в кожному полку, так само поприс¤жен≥, люди значн≥ й маЇтн≥ за загальною ухвалою полковника, в≥йськовоњ та посполитоњ старшини, ¤к≥ б знали про полков≥ та городов≥ приходи й посполит≥ поборивони мали б щороку зв≥тувати щодо свого зав≥дуванн¤ та управл≥нн¤. ÷≥ полков≥ п≥дскарб≥њ повинн≥ будуть, маючи рел¤ц≥ю до генерального п≥дскарб≥¤, знати про належн≥ до в≥йськового скарбу приходи у своњх полках, њх в≥дбирати й в≥ддавати до рук генерального п≥дскарб≥¤. ј пани полковники так само не повинн≥ мати ≥нтересу до скарб≥в полкових, задовольн¤ючись своњми приходами й добрами, ¤к≥ належать до полкового ур¤ду.

X як за вс¤кими у ¬≥тчизн≥ й «апорозькому в≥йськов≥ пор¤дками, за посадою ур¤ду свого, маЇ ¤сновельможний гетьман стежити, так найб≥льше маЇ тримати й на те пильне й невсипуще око, щоб люд¤м в≥йськовим та посполитим зайв≥ не чинилис¤ ут¤женн¤, наклади, пригн≥ченн¤ та здирства, через ¤к≥ вони,покинувши житла своњ, звикли пр≥ч ≥ти ≥ в закордонних державах шукати спок≥йн≥шого, легшого й корисн≥шого соб≥ мешканн¤. „ерез те, щоб пани полковники, сотники ≥ вс≥л¤к≥ в≥йськов≥ й посполит≥ ур¤дники не важилис¤ панщини та роботизн своњх приватних господарських козаками ≥ посполитими людьми тими, ¤к≥ до њхнього ур¤ду не належать ≥ не Ї п≥д њхньою персональною державою, брати до кошенн¤ с≥на, збиранн¤ з п≥ль жнива ≥ гаченн¤ гребель примусом,чинити насилл¤, в≥дн≥маючи ≥ івалтовно купуючи грунти ,за будь-¤ку вину з усього майна лежачого й рухомого ого л¤ти , приневолювати до д≥л своњх домових безплатно рем≥сник≥в та козак≥в - маЇ те ¤сновельможний гетьман своЇю владою заборонити, чого й сам дл¤ доброго прикладу ≥ншим, п≥дручним соб≥, маЇ вистер≥гатис¤ ≥ так не чинити. ј оск≥льки вс≥л¤к≥ ут¤женн¤ та здирства в≥рним люд¤м поход¤ть найшвидше в≥д владолюбних накупн≥в , ¤к≥ не покладаютьс¤ на своњ заслуги, прагнучи неситою пожадлив≥стю дл¤ свого приватного пожитку в≥йськових та посполитих ур¤д≥в, зваблюють гетьманське серце корупц≥¤ми ≥ завд¤ки цьому втискуютьс¤ без в≥льного обранн¤ понад слушн≥сть та право чи на полковнич≥ ур¤ди, чи на ≥нш≥ посади - щодо цього конечно постановл¤Їтьс¤, щоб ¤сновельможний гетьман не заводивс¤ жодними, хоч ≥ найб≥льшими датками та респектами, н≥кому за корупц≥њ полковничих ур¤д≥в та ≥нших в≥йськових та посполитих начальств не давав ≥ насильно на них н≥кого не встановлював, але завжди, ¤к в≥йськов≥, так ≥ посполит≥ ур¤дники мають бути вибран≥ в≥льними голосами, особливо ж полковники, а п≥сл¤ вибранн¤ потверджен≥ гетьманською владою, однак елекц≥њ таних ур¤дник≥в мають в≥дправл¤тис¤ не без гетьманськоњ вол≥. “е ж таки право мають ≥ полковники збер≥гати й не постановл¤ти без в≥льного вибору ц≥лоњ сотн≥ сотник≥в та ≥нших ур¤дник≥в через корупц≥њ та будь-¤к≥ ≥нш≥ респекти, не повинн≥ також через своЇ приватне ур¤дженн¤ њх в≥д ур¤д≥в в≥дставл¤ти.

XI  озач≥ вдови й осирот≥л≥ козацьк≥ д≥ти, козацьк≥ вдови ≥ ж≥нки без присутност≥ самих козак≥в, коли в походах, або на будь- ¤ких перебуватимуть службах, щоб не прит¤галис¤ до вс≥л¤ких посполитих повинностей ≥ не ут¤жувалис¤ вимаганн¤м датк≥в - домовлено ≥ постановлено.

XII Ќе менше городам украњнським ≥ в≥д того чинитьс¤ ут¤женн¤, що багато хто ≥з жител≥в, ¤к≥ мають в≥дбувати вс≥л¤к≥ посполит≥ повинност≥ дл¤ р≥зних державц≥в, духовних та св≥тських, пов≥дходили в посес≥ю, а њхн≥ посполит≥, ¤к≥ залишилис¤ малолюдно, мус¤ть без жодноњ полегш! т≥ ж таки двигати т¤жар≥, ¤к≥ носили на соб≥ з допомогою в≥дторгнених ≥ тих, що в≥д≥йшли, с≥л. „ерез це п≥сл¤ заспокоЇнн¤ п≥сл¤ воЇнноњ колотнеч≥. ¬≥тчизни ≥ п≥сл¤ зв≥льненн¤, дай Ѕоже, њњ в≥д московського п≥дданства, маЇ бути встановлена через вибраних на те ком≥сар≥в генераль на рев≥з≥¤ вс≥х маЇтностеи, ≥ ¤к≥ залишилис¤ п≥д державц¤ми й подана до уваги генеральноњ –ади при гетьман≥, за ¤кою розсудитьс¤ ≥ постановитьс¤, кому г≥дно належить, а кому не належить тримати в≥йськов≥ добра ≥ маЇтност≥, ≥ ¤к≥ повинност≥ та послушенства п≥дданськ≥ маЇ посп≥льство державц¤м в≥ддавати. “акож ≥ в≥д того убогим люд¤м посполитим примножуЇтьс¤ ут¤женн¤, що численн≥ козаки ≥нших людей посполитих, приймаючи соб≥ в п≥дсус≥дки , охорон¤ють та в≥д належних њм повинностей, ¤к≥ кладутьс¤ на загальну т¤гл≥сть городову та с≥льську, а маЇтн≥ купц≥, захищаючись чи гетьманськими ун≥версалами, чи полковничою та сотницькою протекц≥Їю, ухил¤ютьс¤ в≥д несенн¤ сп≥льних посполитих т¤жар≥в ≥ не хочуть допомогати в≥дбувати њњ люд¤м убогим. ’ай через те ¤сновельможний гетьман не забуде своњми ун≥версалами привернути ¤к п≥дсус≥дк≥в козацьких, так ≥ купц≥в до посполитих повинностей ≥ заборонити њм протекц≥њ.

XIII —толичне м≥сто  ињв та ≥нш≥ украњнськ≥ городи з мањстратами своњми в ус≥х правах та прив≥ле¤х наданих, щоб були захован≥ непорушною повагою сього акту елекц≥йного постановл¤Їтьс¤ ≥ доручаЇтьс¤ п≥дтвердженн¤ њх свого часу гетьманськ≥й влад≥.

XIV ј що найб≥льше приносили ут¤женн¤ посполитим люд¤м на ”крањн≥ передус≥м нањзди ≥ п≥дводи, а козакам пров≥дництво , через ¤к≥ люди приходили до крайнього в майн≥ своЇму знищенн¤, то тепер аби т≥ п≥дводи й пров≥дництва зовс≥м були залишен≥ ≥ щоб н≥хто з перењжджих аж н≥¤к не важивс¤ н≥де жодноњ п≥дводи брати, напоњв, корм≥в ≥ датк≥в найменших вимагати, х≥ба хто в публ≥чних справах ≥ то за подорожньою ¤сновельможного гетьмана њхатиме,але й тому без жодних поклонних датк≥в, а дати лише п≥дв≥д, ск≥льки в подорожн≥й буде написано.ќсобливо, щоб жодн≥ особи в≥йськов≥ та њхн≥, ¤сновельможного гетьмана, перењждж≥ слуги не вимагали за приватними д≥лами, а не в≥йськовими, п≥дв≥д, корм≥в, напоњв, поклон≥в та пров≥дник≥в, бо через те городовим розоренн¤, а б≥дним люд¤м наноситьс¤ знищенн¤. ќднак, ус¤ка особа, великий, др≥бний ≥ найменший, за приватним своњм д≥лом, а не в≥йськовим, коли перењжджаЇ без рейментарськоњ подорожньоњ, маЇ своњм коштом усюди по городах та селах послугуватис¤, а не вимагати ≥ силою н≥коли не брати п≥дв≥д та пров≥дник≥в.

XV ј що аренди, уставновлен≥ дл¤ р≥чноњ плати компан≥й та сердюкам ≥ дл¤ наших в≥йськових витрат вважаютьс¤ за т¤готу посполиту в≥д ус≥х малорос≥йських обивател≥в, в≥йськових та посполитих, так само за прикр≥сть ≥ ут¤женн¤ у посп≥льства Ї компан≥йська та сердюцька станц≥¤ . “ому ¤к аренди, так ≥ згадана станц≥¤ мають бути залишен≥ й ц≥лком знесен≥. ¬≥дтак хай в≥йськовий занедбалий скарб реставруЇтьс¤ та постановитьс¤ на в≥дбуванн¤ ≥ задоволенн¤ вс≥л¤ких публ≥чних в≥йськових таки витрат. ј ¤к багато п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни ¤сновельможний гетьман маЇ тримати платних компан≥й та п≥хотинц≥в при своЇму боц≥ на послугах в≥йськових, про те на генеральн≥й –ад≥ буде увага й постанова.

XVI —тократ убог≥ люди кричать ≥ скаржатьс¤, що ¤к ≥ндуктар≥ та њхн≥ фактори, так ≥ вињздн≥ ¤рмарков≥ чин¤ть численн≥ понад звичай ≥ незчисленн≥ њм здирства, через ¤к≥ неможливо взагал≥ убог≥й людин≥ в≥льно з'¤витис¤ на ¤рмарок продати ¤кусь малу р≥ч дл¤ покритт¤ убожества свого або на домову потребу купити без ¤рмаркового платежу, а, не дай Ѕоже, у провину ¤кусь, хоч малу, втрапити, то випаде бути об≥драному з н≥г до голови в≥д вињздних ¤рмаркових. „ерез що хай ≥ндуктар≥ та њхн≥ фактори в≥д них ст≥льки в≥дбирають до в≥йськового скарбу, ск≥льки товар≥в, ≥ так≥ ексакц≥њ, евекти та ≥ндукти, ¤к≥ буде вичислено в ≥нтерцигах , н≥чого зайвого в≥д купц≥в не вимагаючи ≥ люд¤м в≥рним убогим не чин¤чи найменшого здирства. “ак само й вињздн≥ ¤рмарков≥ аби вибирали повинн≥сть ≥з кого належить, а не в убогих людей, прибулих на ¤рмарок з малою домовою продажем або дл¤ куп≥вл≥ чогось на домову потребу, жодних справ, не т≥льки крим≥нальних, але й поточних, не судили ≥ здирства понад звичай не чинили люд¤м та городовим - спри¤тиме тому ¤сновельможний гетьман своњм до-бродумним дбанн¤м та владою; йому доручаютьс¤ ≥ вс≥ у ¬≥тчизн≥ нелади дл¤ премудрого справленн¤, прав та вольност≥ в≥йськов≥ дл¤ непорушного збереженн¤ та оборони, договори с≥ та постанови дл¤ конечного виконанн¤, ¤к≥ його вельможн≥сть зводить потвердити не т≥льки п≥дписом своЇњ руки, але ≥ формально прис¤гою ≥ тисненн¤м в≥йськовоњ печатки. ј прис¤га та маЇ в соб≥ таке:

ѕ–»—я√ј √≈“№ћјЌј ќ–Ћ» ј я, ѕилип ќрлик, новообраний «апорозького в≥йська гетьман, прис¤гаю √осподов≥ Ѕогу, славленому в св¤т≥й “ройц≥, на тому, що, будучи обраний, оголошений ≥ виведений на знаменитий ур¤д гетьманський в≥льними голосами, за давн≥ми правами та звича¤ми в≥йськовими, за зволенн¤м най¤сн≥шоњ корол≥вськоњ величност≥ шведськоњ, протектора нашого, в≥д генеральноњ старшини ≥ всього «апорозького в≥йська тут, при боц≥ його корол≥вськоњ величност≥, ≥ ¤ке б≥л¤ ƒн≥пра на Ќизу залишаЇтьс¤, через посланих ос≥б, що ц≥ договори й постанови, тут описан≥ ≥ межи мною ≥ тим-таки «апорозьким в≥йськом узаконен≥ й утверджен≥ з повною порадою на акт≥ тепер≥шньоњ елекц≥њ по вс≥х пунктах, комматах та пер≥одах незм≥нно виконувати, мил≥сть, в≥рн≥сть ≥ старатливе дбанн¤ до малорос≥йськоњ ¬≥тчизни, матер≥ нашоњ, про добро ѓѓ посполитим, про публ≥чну ц≥л≥сть, про розширенн¤ прав та вольностей в≥йськових, ск≥льки сили, розуму та способ≥в стане, мати, жодних факц≥й не ладнати з≥ сторонн≥ми державами та народами, а всередин≥ у ¬≥тчизн≥ на зруйнуванн¤ ≥ хоч ¤ке пошкодженн¤, оголошувати ус≥л¤к≥ п≥дступи ¬≥тчизн≥, правам та вольност¤м в≥йськовим, шк≥длив≥ генеральн≥й старшин≥, полковникам ≥ кому належить, об≥ц¤ю ≥ повинн≥сть беру збер≥гати до вищих ≥ заслужених у «апорозькому в≥йську ос≥б пошануванн¤ й любов до всього старшого ≥ меншого товариства, а до переступник≥в, зг≥дно артикул≥в правних, справедлив≥сть. ” цьому мен≥. Ѕоже, допоможи, непорочне се ™вангел≥Ї та невинна страсть ’ристова. ј те все п≥дписом руки моЇњ власноњ ≥ печаткою в≥йськовою стверджую.
ƒ≥¤лось у Ѕендер≥, року 1710, кв≥тн¤ 5 дн¤. ѕилип ќрлик, гетьман «апорозького в≥йська рукою власною.